украинский русский английский
Интервью Министра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Украины Вадима Черныша "Радио свобода" от 22 декабря 2017 года
28.12.2017 | 14:10

Віталій Портников: Уряд вніс зміни до порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я. Буде змінений порядок реєстрації дітей, які народилися на непідконтрольній території – саме в ОРДЛО. Який сенс взагалі таких змін?

– По-перше, там проживають громадяни України, які не мають змоги зареєструвати дітей, які є також громадянами України. Є судовий порядок, але адміністративного не було. Це вписується в стратегію урядову щодо реінтеграції. По-друге, це правові зобов’язання України. Є дві конвенції – Конвенція про права дитини і Конвенція про зменшення безгромадянства, де передбачений обов’язок держави таким чином діяти.

Ми хотіли добитися, щоб громадяни України, які народилися, мали відповідний зв'язок зі своєю державою, але разом з тим ми не хотіли легітимізувати так звані «органи влади», які там нібито існують, які видають якісь «документи». І запропонували модель, за якої українська комісія може встановити факт такого народження за допомогою міжнародних організацій, які повинні мати доступ на окуповані або непідконтрольні території. До цих пір вони мають туди доступ – Міжнародний комітет Червоного Хреста, ООН. Україна – член ООН, тому ми й самі там присутні через ці органи. А Міжнародна комітет Червоного Хреста має з державою Україна угоду, яка надає їй особливий статус.

– Весь рік йшло обговорення закону про окуповану територію. Його не ухвалили. Досі є сподівання, що ухвалять на початку наступного року. Якщо цей закон таки буде ухвалений, що це змінить у діяльності міністерства, взагалі у статусі територій?

– Текст закону, який є зараз, не відповідає тому, з яким ми на самому початку знайомилися. У законопроекті міститься все те, що є в урядовому плані, затвердженому в січні минулого року. Для нас законопроект містить три частини, на які ми звертаємо увагу. Безпекова та війська структура закону, тобто система управління – не наша, бо ми є цивільне міністерство. Політично важливе (і тут дебати серед депутатів), чи мають там звучати Мінські угоди чи не мають.

І третя частина – реінтеграція людей або підтримка зв’язку з ними. У законі недостатньо політичних консенсусних рішень, які ми мали б імплементувати.

Наміри Російської Федерації направлені на те, щоб роз’єднати всі зв’язки (інформпростір, товари, послуги, я вже не кажу про «рубльову зону») з тією територією, щоб вони забули взагалі, що їхня держава – Україна.

Але є один феномен, який зберігається, на якому наголошують міжнародники, чого вони не бачили в інших конфліктах: велика кількість людей, які перетинають лінію зіткнення щодня й щомісяця, їх по кількості більше, ніж в інших конфліктах.

Процес перетину лінії зіткнення показує, що зв’язки зберігаються. Наше завдання – підтримувати цей зв'язок. Родичі їздять до родичів, відвідують своїх батьків – фактично виступають провайдерами соціальних послуг.

Ми збільшили можливість громадянину провезти більшу кількість товарів із собою для особистих потреб, можливо, хтось для зовсім дрібного бізнесу – 75 кілограмів. З того боку почали миттєво обмежувати. Встановили 50 кілограмів. Навіть окремі групи товарів обмежили. Три кілограми, наприклад, м’яса або молокопродуктів. Бояться, щоб людина мала навіть такий зв'язок.

Дві вежі побудували й поставили ретранслятор. Це недостатньо. Всі прикордонні пункти обладнали відеокамерами. Навіть натільні відеокамери є, щоб знизити ризики корупційні. 800 відмов від дачі хабара на лінії зіткнення! За рік більше 800 зафіксованих прикордонною службою намагань поза чергою проїхати...

– Вам не здається, що і для вашого міністерства, і для українського уряду на першому плані є все ж таки ситуація з Донбасом. А Крим залишається зоною з незрозумілим навіть для нас правовим статусом, з точки зору його анексії. Це питання, яке потрібно вирішувати.

– Навіть усередині органів влади багато хто говорить: можливо, по Криму вже нічого не вдасться. Я вважаю такі настрої панічними. Удасться! У Криму встановлена така ж сама державна машина, яка є в Росії. Там велика частина військових Російської Федерації. Там режим класичної окупації.

Тому з Кримом складніше – органи Росії безпосередньо діють в інший спосіб, ніж використовують на сході. Стратегічно немає різниці – і там, і там Російська Федерація, і там і там вона контролює території.

І біля Криму вежу побудували, трансляцію здійснюємо на територію АРК, кількість людей також не зменшується по перетину, там велика кількість патріотів України, яка зараз намагається чинити громадянський спротив російській владі. Ми з Мустафою Джемілєвим внесли законопроект про підтримку людей, які заперечують належність Криму Російській Федерації. Дуже шкода, що депутати не вважають пріоритетним закон, який дав би можливість соцгарантій політичним в’язням у Криму або їхнім родинам.

Щодо Криму у нас розроблений план. Наприклад, художні колективи з Криму, спортсмени з Криму зараз частково залишаються інтегрованими в простір загальноукраїнський. Будемо намагатися цей план затвердити на початку 2018 року, щоб імплементувати всіма органами. Також роботу навколо міжнародних судів можна покращити. Питання газовидобування – там активно працюємо.

Низка позовів ще має народитися щодо будівництва Керченського мосту і економічних збитків нашим портам. Це процес не одного року. 2018 рік не буде, звичайно, таким... Багато зараз прогнозів, що тоді звідкись Росія піде. Вона не збирається нізвідки йти, з Криму також.

– Ви, як міністр з питань внутрішньо переміщених осіб, задоволені статусом, в якому опинилися ці люди?

– Ні. Ми у вересні 15 мільйонів отримали на будівництво або закупівлю житла. Житлова проблема внутрішньо переміщених осіб, особливо частини, які просто не можуть повернутися, на низькому рівні. Ми вирішили з кількома громадами, що 50% із цих 15 мільйонів дає держава, а 15 мільйонів – місцеві громади. Якщо спрацює цей пілотний проект, буде імплементований грузинський досвід бальної системи – сама громада вирішує, сама купує житло, сама надає.

Зареєстрованих трохи більше ніж 1,5 мільйона біженців. Але частина не перебуває постійно на підконтрольній території – то там, то тут. ООНівські організації дають дають цифри – 800-900 тисяч. На початку нам нав’язували: набудуємо металевих боксів. Але ми ж не Сирія! Ми ж по-іншому мислимо! Сказали: це помилка.

Уряд встановив невеликі виплати (розрахунково 884 або 442 гривні), які на перший час давали б переселенцям можливість хоч компенсувати частину комунальних витрат. Разом з Мінсоцполітики ініціюємо питання, щоб цю суму підняли (різні відомства дискутують – від тисячі до 2200).

По програмі робочих місць є кілька грантів. Перший був ще в агенції – 130 мільйонів гривень на компенсацію видатків на перших шість місяців для переселенців на житло. По створенню робочих місць запустили кілька невеличких проектів для стимулювання малого бізнесу і для розширення бізнесу для створення робочих місць. Міжнародні партнери обіцяють за умов транспарентності надавати підтримку в наступному році.

– Чи не побоюєтеся ви загострення ситуації навколо Донбасу в зв’язку з історією виходу російських офіцерів з СЦКК?

– Побоююся... Це була домовленість між Генштабом українським і Генштабом російським про створення такої структури. Вони навіть фізично були поряд. Ми говорили: нам треба забезпечити (з технічної сторони) режим безпеки. Підпис ставив представник Російської Федерації, який гарантував безпеку. Але ми розглядали його і розглядаємо, оскільки це дві сторони, як сторону конфлікту. А вони не хочуть. Тому це маневри, щоб зафіксувати їх статус над конфліктом, сказати: конфлікт відбувається між українською владою в Києві і нібито якимись представниками ОРДЛО.

У Грузії, Молдові Росія має статус над процесом, а ми вважаємо, що вона повинна мати статус в процесі як сторона конфлікту. Якщо будуть німці і французи, то це полегшить комунікацію. Не більше... До речі, Росія ж відмовилися кілька разів від механізму пошуку безвісти зниклих, тому що українська сторона пропонувала цей механізм за участі ОБСЄ, Червоного Хреста, України і Росії.

 

 

версия для печати